Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 18 липня 2011 р.

Літній відпочинок «державних» дітей, або як влада України дбає або нехтує про майбутнє дітей-сиріт?!.

Відповідно до Конвенції ООН «Про права дитини» кожна дитина має право на відпочинок, цілісний розвиток та виховання в родині, реалізацію індивідуального вибору власних законних інтересів. У нашій державі, як не прикро, «державних» дітей не запитують … і не здійснюють моніторинг їхнього відпочинку та реалізації їх найкращих інтересів, що стосуються самих дітей, в яких немає рідної сім’ї. У 2011 році до організації «Братерство сиріт», що на Тернопільщині, звернулися чотири соціальні сім’ї та діти з інтернатів, які виявили велике бажання побувати в родинах під час літніх канікул. У відповідності до чинного законодавства України (постанови КМ України) зазначені діти повинні відпочити в оздоровчому таборі/базі відпочинку протягом повного 1-ого календарного заїзду/ табірної зміни. Далі, два місяці діти перебувають на літньому відпочинку, без врахування їхніх інтересів, адже в державі існує розроблена, здавна, процедура тендерів «виграшів». Отож, діток «вивозять» туди, де вони категорично відказуються там відпочивати. Але, що тут вдієш, державних дітей ніхто і не питатиметься, куди сказали туди й … відпочивати. Так відбувається кожне літо. Активність відпочинку в таборах – це просто марнотрацтво бюджетних грошей на повноцінний розвиток і активний відпочинок дітей. В нашій державі – це повторюється з року в рік. Головне, що про це ніхто ніде не говорить. Але, друзі закордону, добре знають пасивність відпочинку в Україні, а тим паче для такої категорії діток, в яких немає родини, і яким необхідно в певній мірі й достатку реально втілюватися, з адаптацією до родини, а не жити всім споживацьким, готовим державним життям, яке їм приготовила Україна. Бо іншої моделі ніхто не шукає, а ніж запуторити дітей до відпочинку на морі, від якого вони просто горять, недостатньо харчуючись, почуваючи себе не у тому мікрокліматі довготривалий час.

В той же час, багато інших сімей, бідних та знедолених, бажають потрапити на море на відпочинок, бо в цих дітей інші потреби, інші здивування, інші захоплення, в т.ч. інший дивосвіт. Дитина, яка не мала родини в дитинстві, буде мріяти не про Ваші розкішні марнотратні кошти, а чекатиме далекоглядної мрії на щасливе майбутнє, яке держава не в силі реалізувати. Так, тонкий підхід, бо мова йде про долю не одного дитяти, тобто великих коштів… Але, в даний час, ми губимо подальший розвиток та цілісне дитяче розмаїття. А тому, перспектив на успіх не бачимо. Чим раніше ми почнемо задумуватися над справжнім втіленням дитячих мрій, тим скоріше досягнемо успіхів в житті цих діток. Діти, наче в ярмі, відбувають покарання, не відпочинок, забуваючи про втілення їхніх мрій та інтересів. Адже, дитина з інтернату так мріяла потрапити хоча б на три-чотири тижні до «чужої», майже рідної, родини. Але мрії її перетворилися на осудження й недовіру до влади. В майбутньому, з висновків психологів, це психологічна та фізіологічна травма для дитина. Кроки держави не є цілеспрямованими в інтересах дитини, а навпаки, гублять її позитив.

Таким чином, ці діти опиняються не в активності свого розвитку, а наслідують негативне у цьому суспільстві. Про їх майбутнє та подальший розвиток, вам держава не скаже нічого. Хіба повторить свої негативні прояви, з рік у рік, відсилаючи діток на «море», «курорти» та «пасивний» відпочинок. Для одних цей відпочинок є надзвичайно активний, але задумайтеся для кого, яких лідерів?.. Діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, з наших опитувань, мають намір на літо потрапити до родин – 80%. Отож, у літній період, в даний час, не дуже охоче прагнуть продовжити відпочинок на «морі», де кожен знає про значні витрати та має потребу в додатковій їжі. Цим дітям, додатків держава не дасть, активності відпочинку не здійснить через відсутність достатніх ресурсів. Отож, для звітності залишаться кількісні показники про «якісний» відпочинок діток, в яких немає родин. Слід задуматися, над подальшим розвитком цих діток, їх майбутнім, виростаючи не в родині, не маючи жодних перспектив. Владні марнотратні кошти йдуть не на оздоровлення діток, а на їх «каліцтво». Владі слід зробити висновки, раз і назавжди, щоб не приховуючись дітьми-сиротами, здійснити кроки на подолання сирітського явища. Активність літнього відпочинку дітей залежить від інтересів кожної дитини, а не від одного чиновника. Прикро, що у нашій державі літнім оздоровленням «калічать» державних діток, які не є повноцінними в суспільстві через відсутність родини.

Боротися з цим явищем у нашій державі впродовж декількох років нереально. А діти, в майбутньому залишаються сам-на-сам з проблемами реального життя. Від нашої влади потрібно очікувати одного: ретельного підходу до індивіда, а не ставитися до всіх за власним і один тим самим принципом. Кожна дитина має право на власний розвиток і повагу до своєї думки. Отож, відпочинок дітей повинен враховуватися її власними перспективними інтересами, а не халатним інтересом держави чи одного-двох чиновників в кріслах.

Таким чином, влада народу переходить у споживацькі інтереси задля дітей, виходячи поза межі людяності та моралі виховання; влада ніколи не спілкувалися з даною категорією дітей щодо змістовного і активного відпочинку, не здійснюючи реальні прозорі моніторинги та спостереження в цілях забезпечення реалізації власних інтересів та потреб дитини, задивляючись на особисті перспективи кожної історії дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування; чинне законодавство України позбавляє дитину на забезпечення її власних інтересів, що можуть, в перспективі, надати можливість її розвитку та досягнення успіхів; через відсутність право вибору у дитини на відпочинок та виховання, дитина починає втішати владу негативними наслідками, які є частково прихованими в Україні, але не серед громадськості.

Як громадський діяч, з впевненим досвідом, хочу запевнити, що про власних дітей наша держава нездатна подбати, якщо ми самі їм не допоможемо врятувати їх сирітські долі. Але боротися, в цій країні, потрібно довго і не зупинятися на поразках чи перепонах перед владою, бо кожний ваш крок наближатиме дитячу мрію до істини: бути повноцінним членом цього суспільства та в дитинстві зростати зігрітим любов’ю, родинного тепла й ласки. Саме цього й потребують діти-сироти і діти, в яких немає батьків, що перебувають в інтернатах та сиротинцях.

Ось куди дівають великі державні гроші, які нашим дітлахам завдають зайвого відпочинку.
17 липня 2011 р.
Володимир Мазур (33 роки),
президент Громадсько-молодіжної організації «БРАТЕРСТВО СИРІТ»,

тел. 0-352-220-321, 0-352-400-109, моб. 0-97-4642370,
ел.-пошта: orphans.office@yahoo.com